Віртуальна (VR) та доповнена реальність (AR) стає все більш популярною у культурних проєктах. Вона допомагає залучити молоду аудиторію, робить культурні інституції більш відкритими та інклюзивними. А під час епідемії та карантину дозволяє мистецьким проєктам триматися на плаву. Bird in Flight спільно з Національним бюро програми ЄС «Креативна Європа» в Україні розповідає про успішні українські культурні проєкти, які знаходять у VR та AR нові можливості.

Віртуальна реальність дозволяє потрапити у створений завдяки сучасним технологіям світ і стати учасником того, що в ньому відбувається. За допомогою окулярів, шолому, спеціального екрану або інших девайсів можна отримати новий досвід, перенестися в інше місце, інший час або реальність. З доповненою реальністю все ще простіше: ви наводите свій смартфон на об’єкт і бачите, як той видозмінюється або оживає. 

Віртуальна реальність досить популярна в ігровій та освітній сфері, проте використовується і в культурі. Один із найвідоміших музеїв культури і мистецтва у віртуальній реальності — Artheon. У ньому зібрані тисячі оцифрованих творів мистецтва з колекцій світових музеїв. У додатку можна розглядати експонати з будь-якого боку, створювати свою експозицію та головне — у будь-який час. 

Минулого року у Харкові та Києві відбувся перший мистецький фестиваль VR та AR. Його ідея полягала в тому, аби запропонувати містам певні сучасні рішення та «інтегрувати» мистецтво в урбаністичний простір. Для цього використали можливості доповненої реальності: на вулицях розмістили QR-коди — з їх допомогою на екрані телефона можна було побачити скульптури, створені митцями для проєкту. Таким чином завдяки новітнім технологіям вдалося показати, як мистецькі твори виглядали б у місті, якби не було обмежень за бюджетом, формою тощо. 

У проєкті взяли участь не тільки медіамитці, які давно працюють з віртуальною реальністю. Наприклад, Микита Кадан займався реалізацією проєктів Василя Єрмілова, авангардного харківського художника. «Одна з ідей фестивалю — щоб ці проєкти спонукали до соціокультурних змін, щоб глядачі замислилися над важливістю арт-об’єкта в місті. Мені здається, що мистецтво в громадському просторі дає можливість навчати мислити та естетично сприймати», — вважає кураторка фестивалю Катерина Рай.

Усі роботи були також представлені в галереї: глядачі могли побачити створені об’єкти в маленькій копії поряд, могли надягнути окуляри віртуальної реальності та дізнатися, як об’єкти виглядають на вулицях. З подібним форматом, арт-об’єктами у доповненій реальності серед міста, працюють у США. Інсталяції та скульптури в AR з’явилися в Лондоні, Сан-Франциско, Нью-Йорку, Парижі, Гонконзі й Токіо. Щоб побачити об’єкти мистецтва в міських просторах, можна встановити додатки AR [T] App на iPhone. 

Саме з технологією доповненої реальності найбільше працюють музеї, які втілюють програми та проєкти для залучення молодої аудиторії. Зокрема, минулого року Sensorama Lab за підтримки Українського культурного фонду організовувала академію для музейників, дизайнерів та розробників, які створювали нові проєкти для музеїв. Так з’явилася AR-екскурсія в Національному художньому музеї. Додаток розповідає історію найцінніших експонатів, окремих кімнат та показує 3D-план закладу. Доповнена реальність — це також можливість побачити та почути екскурсію людям із порушеннями зору або слуху. 

З карантином, мистецькі проєкти все більше почали замислюватися про онлайн-формати: прямі ефіри з музеїв замість екскурсій, презентації та інтерв’ю через соціальні мережі й виставки у віртуальному просторі. В Україні ще до карантину діяв онлайн-простір, експозиційне середовище «Шухляда». Його заснували троє медіамитців — Лера Полянскова, Макс Роботов та Іван Світличний. Зараз там діє виставка Олексія Сая CONTROL FREAK (кураторка Ксенія Малих). Виставка пропонує пережити новий досвід: у глядача немає можливості ходити залами та розглядати роботи, а щоб залишити некомфортну частину експозиції, достатньо обрати іншу вкладку.

Проте віртуальну реальність можна використовувати і під час класичних офлайн-виставок. Як, скажімо, на виставці «Подолання гравітації», присвяченій гуцульській фотографині та художниці Парасці Плитці-Горицвіт. У спеціальних «кімнатах», стилізованих під справжні житлові кімнати, за допомогою окулярів віртуальної реальності можна було ходити будинком Параски, який знаходиться у селі Криворівня в Карпатах. Подібний досвід — перебування, хоч і віртуальне, у будинку художника — ніби наближає нас до митця. А отже, в тому числі через його чи її побут дозволяє більше зрозуміти про творчість. 

Технології віртуальної реальності часто використовують для того, аби показати місця, в яких складно побувати. «Чорнобиль360» — це мультимедійний VR-проєкт, що дозволяє потрапити до зони відчуження з будь-якої точки світу. Він одним із перших у віртуальній реальності став популярним серед українців. Фільм показували у музеях в Україні, а також в ООН у США. А ще це успішний український проєкт, який отримав підтримку на Kickstarter і зібрав близько 35 тисяч євро на реалізацію. 

За допомогою смартфона або спеціальних окулярів можна побувати у покинутих селах, у місті-привиді Прип’ять, роздивитися станцію та укриття зблизька й побачити, як живуть самосели. Організатори говорять, що проєкт створений не «для гри», а для того, аби суспільство замислилося над майбутнім зони відчуження. «Метою було привернути увагу до наслідків людської активності на планеті Земля за допомогою дивовижного світу віртуальної реальності», — каже автор та продюсер проєкту Кирило Покутний. 

Окрім відео, які були відзняті з використанням дронів, важливими є також звуки: партії, написані художником Євгеном Влащенком, поєднуються з записами реальних звуків із зони відчуження Чорнобильської АЕС. 

Щоб розповідати про цікаві нетуристичні місця, віртуальну реальність використовує й Ukraїner, автори якого здійснюють експедиції Україною. Так, за допомогою 360-градусних відео можна проїхатися Поліською вузькоколійкою, подивитися, як роблять вино у Бессарабії, та побувати на буйволиній фермі у Закарпатті. Що важливо, у віртуальній та доповненій реальності присутній інклюзивний елемент: їх технології дозволяють людині з інвалідністю подорожувати або відвідувати ті місця, куди вона не зможе дістатися самостійно через погану інфраструктуру. 

VR та AR для України — не абстрактне далеке майбутнє. Уже сьогодні на курсах дизайну вам запропонують вивчати нові технології, ілюстрації в книгах оживають за допомогою смартфона, а освітні форуми проходять у віртуальній реальності за вашим комп’ютером. А в період пандемії та карантину такі можливості ще більш затребувані, адже саме зараз приходить розуміння, що працювати, навчатися та надихатися у віртуальному світі — не така вже й погана ідея. 

Фото: investory.news